Рік виходу: 1995
Актори: Ітан Хоук, Жюлі Дюльпі
Режисер та автор сценарію: Річард Лінклейтер
Історія з цим фільмом вийшла цікава. Новому знайомому під час приблизно такого ж блукання іншим містом, яке відбувається у цьому фільмі, я розповідала про те, що була у Відні лише 1 день… Він порадив цей фільм зі словами: „Подивися, він дуже романтичний. Звичайно, він тобі сподобається тільки якщо ти любиш фільми, де нічого не відбувається”.
До слова, я такі фільми люблю. Коли в центрі не події, а розмови, думки, емоції. Це справді саме такий фільм. Так, він романтичний, ніжний і „розмірковувальний”. Але не скажеш, що це стрічка про кохання. У ньому історія одного дня двох людей, що випадково зустрілися, випадково вирішили провести 1 день разом – і цей день виявився дуже особливим.
Хочеться назвати цей фільм мелодрамою, та навряд він нею є. Адже тут вам ніяких любовних пристрастей чи трикутників, а тільки знайомство. Кожен із нас часом зустрічає випадкових людей, з якими зав'язується діалог – у транспорті, на вулиці…Але рідко коли таке знайомство продовжується. Рідко коли ми даємо йому шанс.
Американець і француженка. Молоді і гарні. Кожен із них має своїх тарганів у голові, не до кінця сформоване ставлення до світу, обоє – у пошуку свого я. Дівчині 23 (це мені було цікаво відзначити), хлопцю десь так само…Вони справді сподобалися один одному, проте „як дорослі люди” визнали, що не варто загадувати щось наперед – одного дня може бути достатньо.
Це фільм-розмова, де кожен почує ті ж питання, які ставить сам собі. Фільм про молодість і щирість. Фільм про те, у що може перерости буденна розмова двох сусідів по поїзду. Це просто красивий фільм, якому скоро буде 20 років, а він є 100%-во актуальним зараз для молодих людей з абсолютно будь-якої країни. (Навіть мода на такі вбрання чи клуби повертається!).
Хоча за виробництвом – це голлівудське кіно, воно має відчутний присмак Європи завдяки француженці Дюльпі та Відню в кадрі. Це легкий фільм, який, проте ризикує змусити вам задуматися і згадати певні епізоди з вашого життя.
Вся стрічка – суцільні діалоги, виписані класно. А ще мені сподобалася сцена з бідуючим поетом. Креативна ідея заробітку, до речі. І дуже ніжна сцена в музичному магазині...
А ще…є два фільми продовження, які я обов’язково подивлюся найближчим часом.
Якщо вирішите переглянути цей фільм (або вже бачили), дайте мені знати про ваші враження!
