неділю, 13 жовтня 2013 р.

Blogroll: 5 authors I'm reading right now

Привіт!

Моє занурення у тему блогів набирає все більше обертів. Читаю про різне, намагаюся додавати до стрічки блогів побільше англомовних - і, скажу вам, просто-таки одразу відчувається ефект збільшення власного словникового запасу. Та і дізнаюся про щось таке несподіване...Корисною у розширенні горизонтів читання блогів є рубрика блогролл - замість того, аби самотужки шукати цікавих авторів, можна просто подивитися список того, що читає вже знайомий тобі блогер. Тому і у своїй "шкатулці вражень" я планую регулярно пубілкувати пости про 5-ку блогів, які наразі мені цікаві.

Сьогодні - це наступні герої, а точніше героїні. Якоюсь дуже дівочою вийшла ця підбірка :)

Чудо-юдо-риба-кит - жж української художниці Марисі Рудської. На рік старша за мене, вона сама по собі дужже класна та цікава, а що вже казати про її картини! Мене вони просто захопили, все почалося з того, що побачила їх на листівках (коли захопилась посткросингом). Переважно Марися постить свої нові малюнки, додаючи до них невеликі тексти - красиві та милозвучні, просто-таки вірші у прозі. А також часто розповідає про свої мандри світом - Англію, Америку й не лише. Цей блог - регулярне надходження часточок мистецтва (сучасного, українського!) в мої будні, чому я неймовірно рада! Я вже була на виставці робіт Марисі, а також познайомилася з нею особисто. Тепер хочу продовжити спілкування та взяти інтерв'ю. А поки - продовжувати додавати її нові малюнки в умовну папку "улюблені".

Handbags and cupcakes  - дуже приємний блог Рейчел з Великобританії. Рейчел пише про все, що їй цікаво, а це далеко не лише сумочки та кексики. Для мене назвичайно пізнавальними були її пости про студентське життя в Бристольському університеті, подорожі, а також стажування у різних ЗМІ, з-поміж яких є навіть Daily Telegraph та інше, не менш цікаве!Мені подобаютсья і просто її пости про життя. З них я дізналася про таку можливість британських студентів як "third year abroad". Тобто коли 3-й курс вони проводять в іншій країні, причому не вчаться, а проходять практику за професією. І от зараз автор блогу переїхала до Німеччини та працює як language teacher's assistant у школі. А ще я вже пекла маффіни за її рецептом, ммм, смачніі!

Fashion Agony - Ніка з міста Хмельницького веде справжній фешн-блог. Я не великий фанат фешн-блогів, читаю їх усього кілька, та й то - більшість із них присвячені не тільки моді. А цей - такий фешн-фешн, але дуже якісний. Мені здається, такого рівня фешн-блогерів в Україні, може, з десяток. Мені особисто справді імпонує стиль Ніки - жіночний, але і сучасний, а також її звернення до читачів і корисні підбірки актуальних речей кожної неділі. Для мене це теж блог-натхнення (що стосується саме вбрання). А ще просто приємно, що у нас є такі блогери - високого рівня і з такою кількістю читачів з усього світу.

Hello-October - Блог Сюзі з Брайтона (теж Великобританія), присвячений переважно темі б'юті. Вона також веде свій канал на youtube, де викладає відео макіяжів та розповідає про улюблені продукти. Мені цікавими є і її sunday posts щодо цікавих місць,де вона буває, затишних кафе, а також оформлення власної квартири. Якщо не помиляюся, вона працює в сфері events та соціальних медіа. Дівчата знайдуть у блозі відповіді на питання - яку туш купити наступною, і за допомогою якого крему можна зняти втому з очей.

Miss-Katherine  - чудовий кулінарний блог Катерини з Москви. Що і казати, це справді - їжа як натхнення. Переважно, випічка. Фотографії надзвичайної краси, рецепти в переважній більшості легкі та без екзотичних інгредієнтів. Інколи Катя розповідає про не кулінарне. Нещодавно почала радувати читачів підбірками фільмів, з яких багато чого хочеться переглянути. За її рецептами я також готувала - що вам сказати, смакота.



А які ваші улюблени блоги зараз?

вівторок, 10 вересня 2013 р.

Серіал від BBC: «The Impressionists»





3 серії, BBC, 2006 р.

Почну з головного – це просто чудовий фільм. Кожна серія триває годину, і хочеться розтягнути це задоволення хоча б…на три вечори. Дізналася про серіал випадково – дивилась фільмографію Річарда Ермітажа після перегляду «Хоббіта», де він мені, колись - ярій толкієністці, зараз – спокійній толкієністці, сподобався.

Головний герой, від імені якого ведеться розповідь, - Клод Моне. Ми бачимо його в двох вимірах: спочатку – старенького, до якого в його всім відоме своїми ліліями Живерні приїжджає журналіст, і всередині історії його життя – починаючи з 20-річного віку, коли він дістався Парижа і всі наступні роки…Майже одразу глядач знайомиться з найкращими друзями Моне – Базілем та Ренуаром, а скоро – і Мане, Дега, Сезаном…Постаті всіх цих художників, своєрідний геній кожного з них показані майстерно. Зйомки дуже красиві. Всі актори – на своїх місцях. Більше того, імпресіоністів і паризький Салон показано саме так, як уявляється. Фільм зняли британці, але відчувається, що вони намагалися набратися французької чуттєвості. І не дуже змогли, але фільм все одно чудесний:) І Париж теж...

Імпресіоністи – мої улюблені художники. Тому моя рецензія апріорі упереджена. Це у нас сімейне захоплення, і я не можу виокремити одного чи двох із них, хто подобається мені найбільше. Я думаю, найцікавіше розглядати їх саме як компанію однодумців, що випивали на Монмартрі і винайшли пленер, хоча кожен з них - Космос, і це чудово показано у фільмі. Стоячи на відстані одного метра, Моне, Ренуар та Базіль зовсім по-різному малювали ліс ще до того, як виникло (о, це окрема історія!) поняття імпресіонізму як таке. Найпрекрасніші моменти фільму: коли ми бачимо натуру і художника, який розкладає мольберт,а потім - його картину. Ту, яка зараз висить в Парижі в Дорсе, в Московському музеї імені Пушкіна чи музеї Метрополітен в Нью-Йорку. Якісь з тих, що бачив на власні очі...

Мені здається вдалим, що автори вибрали Моне центральним героєм. З кількох причин – він прожив найдовше, він був певною мірою консолідуючим елементом їх компанії і, врешті, саме його картина «Враження: схід сонця» дала назву всій течії. Річард Ермітаж і тут впорався чудово. Також, на мою думку, сильним вийшов образ Сезана. Із мінусів – дуже слабко розвинута лінія Ренуара (прямо ігнорування якесь!). Як припустив мій тато: «Мабуть, окремий серіал хотіли про нього зняти».

Є кілька сцен, що вибиваються з канви фільму. Однак, на мою думку, сценарана, акторська і режисерська робота – просто фантастично класні. Цей міні-серіал точно сподобається усім, хто цікавиться мистецтвом загалом, не лише живописом чи імпресіонізмом. Прикметно, що на початку титрів до кожної серії повідомляється, що фільм знято за документальними свідченнями – листами, щоденниками тощо.Це робить його ще кращим, ціннішим, правдивішим...

10 з 10. І вдвічі приємно, що такий шедевр знайшовся цілком випадково. Ще раз переконуюсь, що ВВС – поза конкуренцію.

А якщо підсумувати все сказане - це просто захват, не інакше.

Наступне з цієї ж серії  "мистецького телефільму", що збираюся переглянути - стрічка "Ван Гог: портрет, написаний словами". Вінсента зіграв Бенедикт Камбербетч - має бути яскраво! Сподіваюся незабаром поділитися враженнями тут.