3 серії, BBC, 2006 р.
Почну з головного – це просто чудовий фільм. Кожна серія триває годину, і хочеться розтягнути це задоволення хоча б…на три вечори. Дізналася про серіал випадково – дивилась фільмографію Річарда Ермітажа після перегляду «Хоббіта», де він мені, колись - ярій толкієністці, зараз – спокійній толкієністці, сподобався.
Головний герой, від імені якого ведеться розповідь, - Клод Моне. Ми бачимо його в двох вимірах: спочатку – старенького, до якого в його всім відоме своїми ліліями Живерні приїжджає журналіст, і всередині історії його життя – починаючи з 20-річного віку, коли він дістався Парижа і всі наступні роки…Майже одразу глядач знайомиться з найкращими друзями Моне – Базілем та Ренуаром, а скоро – і Мане, Дега, Сезаном…Постаті всіх цих художників, своєрідний геній кожного з них показані майстерно. Зйомки дуже красиві. Всі актори – на своїх місцях. Більше того, імпресіоністів і паризький Салон показано саме так, як уявляється. Фільм зняли британці, але відчувається, що вони намагалися набратися французької чуттєвості. І не дуже змогли, але фільм все одно чудесний:) І Париж теж...
Імпресіоністи – мої улюблені художники. Тому моя рецензія апріорі упереджена. Це у нас сімейне захоплення, і я не можу виокремити одного чи двох із них, хто подобається мені найбільше. Я думаю, найцікавіше розглядати їх саме як компанію однодумців, що випивали на Монмартрі і винайшли пленер, хоча кожен з них - Космос, і це чудово показано у фільмі. Стоячи на відстані одного метра, Моне, Ренуар та Базіль зовсім по-різному малювали ліс ще до того, як виникло (о, це окрема історія!) поняття імпресіонізму як таке. Найпрекрасніші моменти фільму: коли ми бачимо натуру і художника, який розкладає мольберт,а потім - його картину. Ту, яка зараз висить в Парижі в Дорсе, в Московському музеї імені Пушкіна чи музеї Метрополітен в Нью-Йорку. Якісь з тих, що бачив на власні очі...
Мені здається вдалим, що автори вибрали Моне центральним героєм. З кількох причин – він прожив найдовше, він був певною мірою консолідуючим елементом їх компанії і, врешті, саме його картина «Враження: схід сонця» дала назву всій течії. Річард Ермітаж і тут впорався чудово. Також, на мою думку, сильним вийшов образ Сезана. Із мінусів – дуже слабко розвинута лінія Ренуара (прямо ігнорування якесь!). Як припустив мій тато: «Мабуть, окремий серіал хотіли про нього зняти».
Є кілька сцен, що вибиваються з канви фільму. Однак, на мою думку, сценарана, акторська і режисерська робота – просто фантастично класні. Цей міні-серіал точно сподобається усім, хто цікавиться мистецтвом загалом, не лише живописом чи імпресіонізмом. Прикметно, що на початку титрів до кожної серії повідомляється, що фільм знято за документальними свідченнями – листами, щоденниками тощо.Це робить його ще кращим, ціннішим, правдивішим...
10 з 10. І вдвічі приємно, що такий шедевр знайшовся цілком випадково. Ще раз переконуюсь, що ВВС – поза конкуренцію.
А якщо підсумувати все сказане - це просто захват, не інакше.
Наступне з цієї ж серії "мистецького телефільму", що збираюся переглянути - стрічка "Ван Гог: портрет, написаний словами". Вінсента зіграв Бенедикт Камбербетч - має бути яскраво! Сподіваюся незабаром поділитися враженнями тут.
