Книжки на перетині літа і осені

Нарешті я засіла розповісти вам про прочитані останнім часом книжки. Чесно скажу, що читалося різне і по-різному, переважно у транспорті, в якому я проводжу в день 1 годину 10 хвилин - вже порахувала :) Тому враження десь фрагментарні, і на рецензії сили не стає. Коротко про основні моменти і асоціації, які викликала та чи інша книга...

Ерленд Лу "Наивно.Супер"

Колись цю книгу я подарувала подрузі, яка любить Норвегію, а тепер сама ж попросила прочитати. Вона до мене дуже своєчасно потрапила, коли в житті багато змін - нова робота, нові люди, нові теми, і, на щастя, нарешті нові думки в голові. Це дуже легка, світла книга. І в той же час - не порожня, а тонка та іронічна. Дуже сучасна. В головному персонажі кожен впізнає себе. Твір змушує усміхатися і запевняє, що все буде добре. Мені сподобалося. І Норвегія після відвіданої мною Швеції - ближча і цікавіша.

Юлія Савостіна "В поисках Made in Ukraine"

Це - книжка-підсумок річного експерименту економічної журналістки Юлії Савостіної прожити рік користуючись тільки українськими товарами. Ви точно чули її або на ТБ, або на радіо, або читали...Це відома історія і дуже крута, я вважаю. Бо вона почала це все задовго до того, коли стало на часі відмовлятися від російських товарів чи носити світшоти з тризубом. У книжці гарні ілюстрації та є список най-най-най кращих товарів, який я все хочу дослідити :) Після цікавої презентації, на якій була по роботі, захотілося більше купувати нашого виробника. Репортаж з презентції можна прочитати тут.

Елізабет Гілберт "Ешь.Молись.Люби"

Ніколи б не взялася читати цю книгу, бо фільм не вразив і такого роду літературу я не читаю. Але одразу троє приємних людей порадили все-таки прочитати...Але вражень майже немає. Тобто, автор - хороша журналістка, чи радше колумністка, така дуже жіноча і дуже американська. Ерудована, але пише для дуже широкої аудиторії. Для себе виділила 2 плюси: приємний стиль і описи Італії, де була рік тому і яка мені імпонує.Все.

І ще 5 літературних пунктиків на цей раз:

- У проміжку між Лу і Гілберт читала ще одну цікаву книгу, про яку хочу написати окрему рецензію.
- В один момент зрозуміла, що вже не можу читати книжки в електронній книзі, просто набридло якось...Не той настрій.Сама собі здивувалася,але почала читати паперові.
- Нарешті побувала на Форумі видавців у Львові - маю прекрасні спогади про перезнтації, творчі зустрічі, людей і смачні посиденьки! А ще - накупила крутезних книг, що дуже радує.
- Хочу порадити вам класне видання про літературу - "Читомо". Його ще давно зробили старші курси з мого університету, але зараз видання активізувалося і там класні рецензії, інтерв"ю і прочєє, прочєє.
- Хочу прочитати "Теплі історії" Надійки Гербіш і "Сказки старого Вильнюса". Тому що хочеться доброго і хочеться побувати у Вільнюсі! 

Сью Таунсенд - "Щоденники Адріана Моула"

Розкажу вам про ще одну книжку.І так знала, що неодмінно напишу про неї в блог, але якраз сьогодні стало відомо, що авторка її..померла. І сумно так, і тим паче варто згадати про цей твір саме зараз, коли по всьому світу пишуть про внесок письменниці і любов до її героя...

Мова йде про Сью Таунсенд - англійську письменницю, автора серії романів про Адріана Моула, який в Британії, мабуть, не менш відомий, ніж Гаррі Поттер. Чесно скажу, до листопада цього року я не чула ані про автора, ані про персонажа. Аж потім, прочитавши про те, що "Видавництво Старого лева" випустило український переклад всесвітньовідомої книги, я зацікавилась, скачала і тепер раджу усім. Чесно, мабуть, це одна з кращих книжок, прочитаних за минулий рік. А точніше - це серія книг (я поки що прочитала 3, а усього їх, здається, 9)...Найбільш відомими є, як завжди, перші книжки Таунсенд , в яких розповідається про складнощі життя молодого Адріана. Адже світ навколо повний суперечностей і несправедливостей - тут вам і прищі, і батьки розлучаються, і переживання про справжнє кохання, що зненацька захопило Адріана...Прямо під час жорстких реформ Тетчер, напередодні весілля принцеси Діани...

Ліричний відступ: Я зрозуміла, що справді люблю книжки про підлітків. І завжди собі думаю, відмічаю - це треба прочитати, якщо знаю, що там про молодих людей, проблеми дорослішання, пошуку себе і.т.д. Чого вартий один Холден Колфілд - я чи не раз на рік перечитую Селінджерівську The Catcher in the rye, і кожного разу - наче вперше, спливають нові шари смислів, натяків, глибинних відкриттів.Мені в цілому сподобалася скандальна книга Стівена Чбоскі The perks of being the Wallflower, так, там все сучасніше-брутальніше, але ідея і тема - та сама.

Прочитавши 3 книги щоденників Адріана - можу сказати, що це теж 100% попадання в мої смаки...Я люблю книги про підлітків за те, що вони ще раз нагадують нам про нас самих у такому віці, про вибір, який ми робимо щодня, про те, як ліпиться характер, про те, як будуються цінності. І про цей складний та водночас дуже цікавий час - відкриття світу, трохи не таке буквальне, як в дитинстві, але не менш важливе...Це залишається у нас навік. Так само, як в кожному з нас живе дитина, ще більшою мірою у нас живе підліток - і саме він сумнівається, не наважується, комплексує, займається самокопанням :)

"Щоденник Адріана Моула" - мало того, що цікава, захоплююча книга, яка легко читається, це ще і твір з глибоким змістом, іронією, стилістично майстерний роман. Зовсім не просто було дорослій жінці написати нотатки підлітка, який до того ж вважає себе Інтелектуалом (з великої літери!) і подумує про кар"єру письменника.

Цю книгу варто прочитати тим, хто так само як і я любить книги про молодих людей, цікавиться Англією (реалістичною, а не ідеалізованою), любить романи про життя як воно є (а воно - цікаве!), людські взаємини і хоче захоплюючого чтива, від якого і посміятися можна (і доволі гучно :), і замислитися. Яке читати - одне задоволення. Я думаю, це тільки плюс - якщо ти страший за Адріана (йому 14 в першій книзі, здається). Це романи не так для дітей чи підлітків...Як про них, разом із дорослими.

А ще, незважаючи на те, що ця книга аж ніяк не виховна, я вірю, що вона здатна зробити свого читача трошки кращим.

Ось тут - моя рецензія для газети "День" про "Таємний щоденник Адріана Моула", там ще трошки вражень.

Пітер Мейл - "Рік у Провансі"

Сьогодні мені хочеться поділитися враженнями від книги англійського автора Пітера Мейла "Рік у Провансі". Вперше прочитала про неї в книжковій підбірці знайомої дівчини. В той час я ще ходила на курси французької, мені сподобалася назва і обкладинка...Оце і все, більше змушувати не довелося. Справді хотілося чогось легкого. А те, що англієць пише про Францію - заінтригувало. До слова, автор дійсно живе в Провансі вже тривалий час і написав більш як півдесятка книг, що прославляють цей регіон.

Книга лишає по собі приємне враження. Спершу треба сказати, що це не художня література, не публіцистика...Це щось схоже на щоденник, чи навіть...блог. В якому описуються будні подружньої пари англійців, яка нарешті здійснила мрію переїхати в Прованс. 

Описуються деталі, без сюжетних перепетій, просто і щиро. Структуровано "роман" за місяцями, починаючи з, відповідно, січня. Написано дуже життєво і легко. Але переконливо - так, що відчуваєш смак місцевого вина, відтінки соусу до курки, чи запах лавандових полей. Читається поволі, так само, як плавно і ведеться оповідь. Я несподівано довго читала цю книгу, хоча не було бажання кинути. Просто так, мабуть, її і треба читати. Час від часу переглядаючи пейзажні фото Провансу в Інтернеті.

Прованс - легендарний і затишний, дуже сільський і водночас настільки прекрасний у дрібничках обстановки, що поклав початок окремого стилю у дизайні інтер"єру. 
Такий, в якому неодмінно хочеться побувати. І бажано - якнайскоріше, в сезон, щоб не здувало шаленими вітрем під назвою "містраль".

Це книга про регіон, людей, їх неймовірно цікавий менталітет, про високу кухню і прості радощі життя.

Варто прочитати усім, кому цікава Франція як країна, яка як і ,мабуть, всі держави Середземномор"я, дуже різнобарвна на місцях, з особливим менталітетом в кожній провінції. Ця книжка Пітера Мейла розкаже про один - такий відомий! - шматочок Галльської землі, покаже його з кращого боку, але й не без іронії.

Читати тим, хто любить подорожувати, готувати і їсти, відчуває красу природи чи...робить ремонт (чи не найкумедніше описано "стиль роботи" місцевих будівельників і сантехніків).

Не читати тим, хто під Францією розуміє Париж-кутюр-Шанель-бонжур чи що там ще :)

...По прочитанню лишилося якесь таке відчуття...Що ця історія щось дуже нагадує, щось улюблене. Що?

Відповідь знайшлася швидко - в бібліографії Пітера Мейла. Де через кілька років після виходу цієї книги - роман "Хороший год". Фільм з такою назвою дивилися? Справді чудовий, теплий, ніжний і такий, що знайде відгомін в душі кожного. Фільм теж - раджу. Навіть в першу чергу. Навіть тим, хто не зараховує себе до любителів Франції.

...Роман "Хороший год" також планую прочитати. Він обіцяє бути ДУЖЕ сюжетним, і так само провансальським, що ще раз проведе по вже знайомим місцям...