Мова йде про Сью Таунсенд - англійську письменницю, автора серії романів про Адріана Моула, який в Британії, мабуть, не менш відомий, ніж Гаррі Поттер. Чесно скажу, до листопада цього року я не чула ані про автора, ані про персонажа. Аж потім, прочитавши про те, що "Видавництво Старого лева" випустило український переклад всесвітньовідомої книги, я зацікавилась, скачала і тепер раджу усім. Чесно, мабуть, це одна з кращих книжок, прочитаних за минулий рік. А точніше - це серія книг (я поки що прочитала 3, а усього їх, здається, 9)...Найбільш відомими є, як завжди, перші книжки Таунсенд , в яких розповідається про складнощі життя молодого Адріана. Адже світ навколо повний суперечностей і несправедливостей - тут вам і прищі, і батьки розлучаються, і переживання про справжнє кохання, що зненацька захопило Адріана...Прямо під час жорстких реформ Тетчер, напередодні весілля принцеси Діани...
Ліричний відступ: Я зрозуміла, що справді люблю книжки про підлітків. І завжди собі думаю, відмічаю - це треба прочитати, якщо знаю, що там про молодих людей, проблеми дорослішання, пошуку себе і.т.д. Чого вартий один Холден Колфілд - я чи не раз на рік перечитую Селінджерівську The Catcher in the rye, і кожного разу - наче вперше, спливають нові шари смислів, натяків, глибинних відкриттів.Мені в цілому сподобалася скандальна книга Стівена Чбоскі The perks of being the Wallflower, так, там все сучасніше-брутальніше, але ідея і тема - та сама.
Прочитавши 3 книги щоденників Адріана - можу сказати, що це теж 100% попадання в мої смаки...Я люблю книги про підлітків за те, що вони ще раз нагадують нам про нас самих у такому віці, про вибір, який ми робимо щодня, про те, як ліпиться характер, про те, як будуються цінності. І про цей складний та водночас дуже цікавий час - відкриття світу, трохи не таке буквальне, як в дитинстві, але не менш важливе...Це залишається у нас навік. Так само, як в кожному з нас живе дитина, ще більшою мірою у нас живе підліток - і саме він сумнівається, не наважується, комплексує, займається самокопанням :)
"Щоденник Адріана Моула" - мало того, що цікава, захоплююча книга, яка легко читається, це ще і твір з глибоким змістом, іронією, стилістично майстерний роман. Зовсім не просто було дорослій жінці написати нотатки підлітка, який до того ж вважає себе Інтелектуалом (з великої літери!) і подумує про кар"єру письменника.
Цю книгу варто прочитати тим, хто так само як і я любить книги про молодих людей, цікавиться Англією (реалістичною, а не ідеалізованою), любить романи про життя як воно є (а воно - цікаве!), людські взаємини і хоче захоплюючого чтива, від якого і посміятися можна (і доволі гучно :), і замислитися. Яке читати - одне задоволення. Я думаю, це тільки плюс - якщо ти страший за Адріана (йому 14 в першій книзі, здається). Це романи не так для дітей чи підлітків...Як про них, разом із дорослими.
А ще, незважаючи на те, що ця книга аж ніяк не виховна, я вірю, що вона здатна зробити свого читача трошки кращим.
Ось тут - моя рецензія для газети "День" про "Таємний щоденник Адріана Моула", там ще трошки вражень.
Немає коментарів:
Дописати коментар