вівторок, 1 квітня 2014 р.

Пітер Мейл - "Рік у Провансі"

Сьогодні мені хочеться поділитися враженнями від книги англійського автора Пітера Мейла "Рік у Провансі". Вперше прочитала про неї в книжковій підбірці знайомої дівчини. В той час я ще ходила на курси французької, мені сподобалася назва і обкладинка...Оце і все, більше змушувати не довелося. Справді хотілося чогось легкого. А те, що англієць пише про Францію - заінтригувало. До слова, автор дійсно живе в Провансі вже тривалий час і написав більш як півдесятка книг, що прославляють цей регіон.

Книга лишає по собі приємне враження. Спершу треба сказати, що це не художня література, не публіцистика...Це щось схоже на щоденник, чи навіть...блог. В якому описуються будні подружньої пари англійців, яка нарешті здійснила мрію переїхати в Прованс. 

Описуються деталі, без сюжетних перепетій, просто і щиро. Структуровано "роман" за місяцями, починаючи з, відповідно, січня. Написано дуже життєво і легко. Але переконливо - так, що відчуваєш смак місцевого вина, відтінки соусу до курки, чи запах лавандових полей. Читається поволі, так само, як плавно і ведеться оповідь. Я несподівано довго читала цю книгу, хоча не було бажання кинути. Просто так, мабуть, її і треба читати. Час від часу переглядаючи пейзажні фото Провансу в Інтернеті.

Прованс - легендарний і затишний, дуже сільський і водночас настільки прекрасний у дрібничках обстановки, що поклав початок окремого стилю у дизайні інтер"єру. 
Такий, в якому неодмінно хочеться побувати. І бажано - якнайскоріше, в сезон, щоб не здувало шаленими вітрем під назвою "містраль".

Це книга про регіон, людей, їх неймовірно цікавий менталітет, про високу кухню і прості радощі життя.

Варто прочитати усім, кому цікава Франція як країна, яка як і ,мабуть, всі держави Середземномор"я, дуже різнобарвна на місцях, з особливим менталітетом в кожній провінції. Ця книжка Пітера Мейла розкаже про один - такий відомий! - шматочок Галльської землі, покаже його з кращого боку, але й не без іронії.

Читати тим, хто любить подорожувати, готувати і їсти, відчуває красу природи чи...робить ремонт (чи не найкумедніше описано "стиль роботи" місцевих будівельників і сантехніків).

Не читати тим, хто під Францією розуміє Париж-кутюр-Шанель-бонжур чи що там ще :)

...По прочитанню лишилося якесь таке відчуття...Що ця історія щось дуже нагадує, щось улюблене. Що?

Відповідь знайшлася швидко - в бібліографії Пітера Мейла. Де через кілька років після виходу цієї книги - роман "Хороший год". Фільм з такою назвою дивилися? Справді чудовий, теплий, ніжний і такий, що знайде відгомін в душі кожного. Фільм теж - раджу. Навіть в першу чергу. Навіть тим, хто не зараховує себе до любителів Франції.

...Роман "Хороший год" також планую прочитати. Він обіцяє бути ДУЖЕ сюжетним, і так само провансальським, що ще раз проведе по вже знайомим місцям...

Немає коментарів:

Дописати коментар